Зустрінь Його славу і приведи друга

Стислий зміст

Вечір почався з прославлення та слова заохочення від пастора Петра за першим розділом Євангелія від Івана, де Іван Хреститель вказує на Ісуса, а Андрій, Петро, Пилип і Натанаїл один за одним приходять до Нього. Пастор нагадав: ми кличемо людей не до будівлі й не до релігії, а до живої Особи. Будь вірним у малому, звертайся до тих, кого вже знаєш, і роби це сьогодні, а не колись потім.

Потім брати й сестри ділилися свідченнями біля вільного мікрофона: юнак говорив про послух, що важливіший за жертву, на прикладі поразки Саула з Першої книги Самуїлової 15; інший - про те, що не варто гасити внутрішнє спонукання розповісти про діла Божі; ще одне свідчення було про роздавання євангельських листівок на узбережжі з вірою, що ми лише сіємо й поливаємо, а зростання дає Святий Дух.

Запрошений проповідник Бен Ісаак з Уганди звіщав про зустріч зі славою Божою. Перебираючи місце за місцем Писання про людей, які справді бачили Господа, він наголосив: ніхто по-справжньому не зустрічає Ісуса й не лишається тим самим. Він закликав церкву, особливо молодь, вийти за межі релігії до справжньої зустрічі, а служіння завершилося молитвою за зцілення й нове помазання.

Головні думки

• Ми приводимо людей до Самого Ісуса, а не просто до церкви чи релігії.
• Вірність у дрібницях і власне коло знайомих відкривають двері для Євангелії.
• Бог діє в серці людини ще до того, як ти її покличеш - ти лише ланка в Його ланцюгу.
• Послух важливіший за жертву: послух наполовину - це теж непослух.
• Коли Дух спонукає тебе свідчити, не стримуй цього - твоє слово може бути комусь украй потрібне.
• Наша справа - лише сіяти й поливати, а зростання дарує тільки Святий Дух.
• Не можна по-справжньому зустріти Ісуса й лишитися колишнім - Він і нині відкриває Себе.