Покликані до краю землі

Стислий зміст

Це було місіонерське недільне служіння, яке почалося з нагадування, що Євангелія має бути звіщена до краю землі, на всіх п'яти континентах. Брат Василь, який уже дев'ять років служить у семінарії в Україні й цього самого тижня повертається туди попри непросту обстановку, проповідував із Другого послання до Коринтян (9 і 13 розділи). Він закликав громаду давати щедро, бо хто щедро сіє, той щедро й жатиме, і нагадав, що все зароблене на землі залишиться тут, а спасенна душа житиме вічно.

На живих прикладах він показав високу ціну й вічну нагороду місії: сирієць, що навернувся й тепер звіщає Євангеліє тисячам арабів у Києві, та місіонери минулого, які поховали власних дітей і самі рано відходили, щоб мільйони змогли колись читати Писання рідною мовою. Він поділився й особистим шляхом: залишив кар'єру, затишок і теплу Флориду, зрозумівши, що місія потребує жертви, послуху та довіри до нагороди, якої ми часто не бачимо за життя.

Друге слово звернуло увагу на особисте свідчення: слова Ісуса, що ми насамперед будемо Його свідками, і самарянку, яка побігла розповісти своєму місту. Громаду заохотили не ховатися за організованим служінням, а ділитися, людина за людиною, тим, що Бог зробив для них, - саме тоді церква готувалася до місіонерської поїздки в Домініканську Республіку.

Головні думки

• Хто щедро сіє, той щедро й жатиме; пожертва на місію - це вклад у вічність.
• Усе зароблене на землі лишається тут, а спасенна душа живе вічно.
• Євангелія має досягти всіх п'яти континентів, людина за людиною.
• Місія має свою ціну: готовність пожертвувати затишком, кар'єрою і власними планами.
• Коли Бог кличе, наша справа - відповісти: так, Господи, я піду.
• У кожного віруючого є своє свідчення; особисте благовістя починається з розповіді про те, що Бог зробив для тебе.
• Ми - руки і ноги Божі для світу, що гине в холоді.