Покликані служити Його Церкві в любові

Стислий зміст

У день 25-річчя церква дякує Господеві за те, що Він довів її аж до цього часу. Громада згадує, як починалася лише з кількох родин переселенців, які прагнули чути Боже слово рідною мовою, і як виросла в живу спільноту з багатьма служіннями, власним домом молитви та людьми, приведеними зі світу.

Головна проповідь, узята з Марка 9 та Ефесян 4, говорить: кожен, кого Господь покликав до Своєї Церкви, покликаний служити, а не панувати. Велич належить тому, хто стає слугою всім і смиренним, як дитина, а все тіло зростає лише тоді, коли кожен член додає свою міру любові й праці. З 2 Коринтян 7 проповідник показав, що саме щира любов між віруючими, перевірена сльозами та труднощами, робить церкву по-справжньому сильною.

Єпископи та пастори додали свої настанови, коли пасторське служіння передавали з молитвою та благословенням: Бог не несправедливий, щоб забути нашу працю любові (Євр. 6); бійся Бога й виконуй Його заповіді, бо в цьому весь обов'язок людини (Еккл. 12); проповідуй розп'ятого Христа як Божу силу й мудрість (1 Кор. 1); і довір увесь свій шлях Богові, який веде Свій народ і нагороджує вірне служіння (Повт. 8, Матв. 6).

Головні думки

• Дякуймо: церква стоїть сьогодні лише тому, що Божа благодать вела її всі 25 років.
• Велич у Церкві Христовій вимірюється служінням, а не становищем - будь слугою всім і смиренним, як дитина.
• Тіло зростає тоді, коли кожен член вкладає свою міру любові та праці.
• Щира любов, доведена сльозами й випробуваннями, тримає церкву вкупі.
• Бог не несправедливий: Він пам'ятає кожне діло віри й любові, зроблене в Його ім'я.
• Бійся Бога й виконуй Його заповіді - не страх, а пошана є обов'язком кожної людини.
• Довір увесь свій шлях Господеві, який веде Свій народ і нагороджує вірне служіння.