Чинити Божу волю і зростати у вірі

Стислий зміст

Цього середового зібрання звучало кілька проповідників, але всіх єднала одна думка: справжнє Боже дитя видно по плодах. Починаючи зі слів "по плодах їхніх пізнаєте їх", служителі нагадали, що сусіди, однокласники й колеги впізнають дітей Господніх не за нашими словами, а за плодами покаяння, святості й любові в нас.

Перша звістка була про волю Божу. Усе, що ми маємо, ми прийняли від Нього, тож хвалитися можемо лише тим, що знаємо Господа. Ісус застеріг: не кожен, хто каже "Господи, Господи", увійде в Царство, а той, хто виконує волю Отця. Оновлений розум, наповнений небесним, а не земним, навчає нас щодня догоджати Богові, як Енох, що ходив із Ним, і як той пенсіонер, котрий замість змарнованих перед телевізором років узявся підтримувати місіонерів.

Друга проповідь показала, що віра конче потрібна й мусить рости: без віри догодити Богові неможливо, а віра без діл мертва. Вона зростає від слухання й читання Слова, яке відкриває нам очі на тих, хто в нужді й кому можна послужити. Завершилося зібрання Заповідями блаженства як Божою формулою справжнього щастя й нагадуванням напередодні Дня подяки, що ми - подорожні, які мають бути готові до приходу Христа.

Головні думки

• Дітей Божих впізнають по плодах покаяння, святості й любові, а не по словах.
• Усе, що маємо, - дар, прийнятий від Бога, тож наша похвала лиш у тому, що ми знаємо Його.
• Сказати "Господи, Господи" замало; Царство належить тим, хто чинить волю Отця.
• Лише оновлений, наповнений небесним розум здатний розпізнати й виконати Божу волю.
• Віра догоджає Богові тоді, коли росте; віра без діл мертва.
• Віра зростає від слухання Слова, яке спонукає нас служити тим, хто поруч у нужді.
• Як подорожні, що чекають Христа, ми знаходимо блаженство в Нагірній проповіді.