Народжений у серці: дар Божої любові

Стислий зміст

У різдвяний день проповідники вітають церкву з радістю народження Ісуса і нагадують просту, але глибоку істину: мало лише знати, що Христос народився. Справжня й тривала радість приходить тоді, коли ми особисто приймаємо Його як Спасителя, а потім ідемо далі - дозволяємо Йому стати Господом нашого життя, навіть коли для цього треба відректися себе і віддати найдорожче.

Серцевина всіх звертань - Божа любов. Згадуючи апостола Івана, який пригортався до грудей Ісуса і знав себе глибоко улюбленим, проповідники навчають: найбільше в житті - не бути любленим, а любити самому. Саме така любов відрізняє Христову церкву від світу, а Слово Боже світить нам, викриває гріх і дає силу покаятися.

Між проповідями діти співають і декламують різдвяні пісні та Писання, а служіння завершується подяками, оголошеннями і закликом прийняти Христа в серце. Як провістив пророк Ісая і як підтверджує сувій Ісаї 53 з-над Мертвого моря, Ісус прийшов понести наші гріхи й подарувати милість. Завершальний заклик - берегти себе в Божій любові й нести цю любов світові.

Головні думки

• Знати про народження Христа замало - радість дає особисте прийняття Його Спасителем.
• Визнати Ісуса Господом, а не лише Спасителем, часто означає відректися себе.
• Найбільше - не бути любленим, а любити; саме любов виказує учнів Христових.
• Бог довів Свою любов, віддавши Сина на смерть за нас, коли ми ще були грішниками.
• Слово Боже - світло, що показує наші вади й дає силу до покаяння.
• Приходьте до Христа з простою дитячою довірою.
• Бережіть себе в Божій любові, і нехай ваші діла, а не лише слова, прославляють Христа.