Не ставати каменем спотикання для ближнього

Стислий зміст

Проповідь починається з оповіді про храмовий податок у 17-му розділі Матвія. Хоч Ісус як Син був вільний від цього обовʼязку, Він усе ж заплатив, щоб нікого не спокусити. Проповідник зупиняється на широкому відтінку значень слова, перекладеного як спокусити: засмутити, розчарувати, зранити, роздратувати чи навіть стати каменем спотикання.

З цієї історії постає дивовижна картина чуйності Христа до людей. Він був готовий заплатити те, чого не був винен, аби тільки не зачинити чиєсь серце. Коли людина ображена на нас, християн, двері для Євангелія зачиняються, тому наше свідчення має бути сповнене ніжності та щирої турботи.

Звертаючись до 14-го розділу Послання до римлян, проповідник закликає ніколи не давати братові приводу до спотикання. Царство Боже - не їжа і питво, а праведність, мир і радість у Святому Дусі. Тож шукаймо того, що служить мирові, і не губімо через дрібниці того, за кого помер Христос.

Головні думки

• Ісус заплатив податок, якого не був винен, щоб нікого не образити (Матвія 17).
• Слово спокусити означає засмутити, зранити, розчарувати чи стати каменем спотикання.
• Христос був надзвичайно чуйним до сердець і почуттів людей.
• Зранене серце зачиняється для Євангелія, тож свідчити треба з лагідністю.
• Любов часом готова відмовитися від власної свободи заради іншого.
• Царство Боже - це праведність, мир і радість у Святому Дусі, а не їжа і питво.
• Шукаймо того, що служить мирові й збудовує ближнього (Римлян 14).