Пізнати Христа і належати до Його Церкви

Стислий зміст

Богослужіння почалося зі слів із Другої книги хронік (2 Хр. 7:14), де Господь кличе свій народ смиритися, молитися, шукати Його лиця й навернутися до Нього, щоб Він почув з неба та зцілив землю. Проповідник нагадав, що Бог усе в нашому житті спрямовує на те, аби повернути нас до Себе, і що Він ніколи не безсилий - радше безсилі ми, коли не звертаємося до Нього.

У роздумі знову прозвучало запитання Ісуса: а ви за кого Мене маєте? Вічне життя, пояснив він, - це особисто пізнати Господа, і той, хто справді Його знає, переходить від смерті в життя. Спираючись на послання Юди, він закликав будувати себе на найсвятішій вірі, молитися в Дусі Святому й берегти себе в Божій любові, ніколи не заощаджуючи часу на молитву - та пам'ятати, що вберегти нас від падіння може лише Бог.

Більшу частину вечора зайняли відверті відповіді на запитання про Церкву. Належати до місцевої церкви - це біблійний взірець: Господь додавав спасенних саме до церкви, а церковна дисципліна сама собою передбачає членство. Благословення тут справжні - турбота пастиря, підзвітність, захист і духовна родина, де коли страждає один член, страждають усі. Ішлося також про служіння сестер і про духовне зростання через Слово Боже.

Головні думки

• Бог усе в житті спрямовує на те, щоб повернути нас до Себе; безсилі не Він, а ми, коли не звертаємось.
• Вічне життя - це особисто пізнати Ісуса Христа; Його запитання, за кого ви Мене маєте, звернене до кожного.
• Будуй себе на найсвятішій вірі й молися в Дусі Святому; ніколи не заощаджуй часу на молитву.
• Ми відповідальні берегти себе, та вберегти від падіння може лише Бог.
• Належати до місцевої церкви - біблійний взірець: Господь додавав спасенних саме до церкви.
• Членство дає справжні благословення: пастирську опіку, підзвітність і родину, що разом страждає і радіє.
• Дари й зростання дані для церкви; здорова наука і Слово Боже живлять духовну зрілість.