Жива жертва: віддати Богові все

Стислий зміст

Це було оновлене зібрання англійською мовою для молодшого покоління церкви. Проповідник почав із думки: байдуже, якою мовою ми думаємо чи бачимо сни, ми - одна Божа родина, яку Господь не випадково зібрав разом в Америці, щоб ділитися Його Словом. Звідси проповідь перейшла до Послання до Римлян 12:1-2 і заклику віддати себе як живу жертву, святу й до вподоби Богові.

Спираючись на образ старозавітного жертовника та Ісусові докори фарисеям у Матвія 23, проповідник пояснив: саме жертовник освячує дар, а не дар - жертовник. Жива жертва важка тим, що постійно намагається зіскочити з вівтаря. Справжнє віддання означає віддати Богові не лише свою волю, а й думки та почуття, молитися 'нехай буде воля Твоя' і дозволити Духові оновити наш розум, щоб ми пізнали Його добру й досконалу волю.

Другий проповідник підсилив цю думку: власними силами ми не здатні ні жити по-християнськи, ні бути благословенням для інших. Ми мусимо звільнити себе від гріха, померти для себе, щоб у нас жив Христос, і наповнитися Святим Духом. Завершилося служіння закликом до покаяння й молитви - перестати ховати свій гріх, чесно прийти до Бога і просити, щоб Він наповнив наші порожні посудини Своєю силою.

Головні думки

• Ми - одна родина у Христі, якою б мовою не говорили, не думали й не бачили снів.
• Віддай своє тіло як живу жертву, святу й приємну Богові (Римлян 12:1-2).
• Дар освячується жертовником, тож святими нас робить віддання, а не сама офіра.
• Жива жертва раз у раз зіскакує з вівтаря; повне віддання - це віддавати Богові волю, думки й почуття щодня, а не лише в неділю.
• Оновлюй свій розум - і пізнаєш добру й досконалу Божу волю для свого життя.
• Дух дає кожному віруючому особливий дар; знайти Божу волю важливіше за будь-яку посаду чи звання.
• Своїми силами нам не впоратися: треба звільнитися від гріха й наповнитися Святим Духом.